Формування здоров’язберігаючої компетентності

молодших школярів

( з досвіду роботи )

 «Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток,

міцність знань, віра у власні сили…»                            

                                           В.Сухомлинський

Найважливіша цінність суспільства – життя і здоров’я людини. Проблема збереження здоров’я населення й особливо молоді залишається однією з найбільш актуальних для держави. Стан здоров’я школярів у сучасній Україні викликає занепокоєння як у лікарів, так і в педагогів. Про це свідчать матеріали засобів масової інформації, а також  статистичні дані.

Інтеграція України в європейський та світовий освітній простір обумовила необхідність переглянути деякі підходи до навчання школярів, проаналізувати фактори, що гальмують підвищення якості та формування життєспроможності особистості.

У Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти є пропаганда здорового способу життя .

Метою освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» нової реакції Державного стандарту початкової загальної освіти «є формування здоров’я збережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури». Під поняттям здоров’язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики властивостей учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточення.

Стародавній лікар і філософ Авіцена стверджував: «Головним скарбом життя є здоров’я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати». За роки навчання в школі учні мають здобути глибокі, різнобічні знання про здоров’я людини з різних галузей науки, що є підґрунтям для формування умінь і навичок, які допомагають людині підтримувати власне здоров’я. Школярі близько 80% часу проводять сидячі. Тривале сидіння спричиняє зменшення працездатності всього організму, особливо мозку: знижується увага, слабшає пам'ять, погіршується координація рухів. У малорухливих дітей порушується постава: розвивається сутулість і сколіоз. Тому вважаю, що гіподинамія-зниження рухової активності, негативно впливає на здоров’я школярів. Значне навчальне навантаження в школі та вдома; нераціональне харчування, недотримання режиму сну, навчання, відпочинку – все це не сприяє правильному розвитку дитини, зміцненню її здоров’я.

Особливої уваги потребує стан здоров’я молодших школярів. Коли дитина тільки переступила поріг школи, їй важко звикати до уроку, режиму роботи, тут потрібна вміла, чуйна і тактовна підтримка вчителя. Тому в своїй педагогічній діяльності створюю  сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу, повноцінний раціонально організований руховий режим. Намагаюся зробити все, що належить від вчителя для створення сприятливого мікроклімату, а саме: перевірити освітлення,  температурний режим, провітрити кімнату, дотримуватись правил гігієни, чистоти в класі, створити затишок. При розсаджуванні дітей за парти користуюся такими критеріями: вади здоров’я (зір, слух, спина), зріст, психологічна сумісність. Впроваджуючи нові прогресивні технології та інтерактивні методи навчання, стараюся дотримуватися правила: «не нашкодь, навчаючи». Для цього під час навчального процесу стежу за своєчасною зміною статичної напруги під час письма та читання (фізкультхвилинки, вправи для корекції зору, музичні паузи); забезпечую зміну різних видів навчальної діяльності, стараюся використовувати наочність з урахуваннями вимог гігієни; використовую  позитивні емоції, які полегшують засвоєння матеріалу, що в свою чергу зменшує втому, стимулює вищу нервову діяльність, покращує психологічний клімат у класі.

Формування навичок здорового способу життя реалізуємо через інтегрований курс «Основи здоров’я». Уроки з основ здоров’я і фізичної культури у школі мають бути цікавими, веселими, захоплюючими. Потрібно частіше грати у рухливі ігри та естафети, що сприяють створенню гарного настрою, зміцненню здоров’я, виховують в учнів найкращі риси характеру, розвивають інтелект, є важливим засобом реалізації міжпредметних зв’язків у процесі фізичного виховання школярів. Уміння і навички, що стосуються здорового способу життя і безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх застосовування в нашій практиці переважають практичні вправи і ігрові ситуації, індивідуальна й групова діяльність. Практикуємо заучування приказок та прислів’їв про здоров’я. Обов’язковим є зв'язок із життєвим досвідом дітей, урахування умов в яких вони перебувають удома.

Особливе значення для реалізації програмових вимог має співпраця з сім’єю, мотивація  дітей на самоконтроль у щоденному виконанні правил щодо збереження, безпеки життя свого й оточуючих.

Здоров’я дитини починається в сім’ї,- такого висновку дійшла Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) на основі численних досліджень.

Тому в сучасних умовах, на нашу думку, педагогічна просвіта батьків має стати водночас і формою, і умовою спільної праці школи і родини у розв’язанні проблеми формування здорового способу життя. З цією метою дібрали тематику класних батьківських зборів із питання формування здоров’язберігаючої компетентності молодших школярів: «Режим для першокласника», «Труднощі адаптації першокласників до школи», «Телевізор та комп’ютер у житті сім’ї та дитини» (2 кл.), «Емоційні стани дорослого і дитини, що приховано за ними» (3 кл.). «Дитячий травматизм і надання першої допомоги при травмах» (3 кл.), «Причини і наслідки дитячої агресії» (4 кл.) та інші. Ефективним є також навчання здорового способу не лише на уроках, а і в позаурочний час. Традиційним є проведення таких позакласних заходів: «Веселі старти», «Шлях до здоров’я», «В гостях у Нехворійка», «Це повинен кожен знати, щоб аварій уникати» та інші. З задоволенням діти приймають участь у конкурсі – малюнків корисних порад «Здоров’я – найголовніше багатство» та тематичних практикумах: «Як вчинити у даній ситуації: битися чи не битися ?», «Як вчинити у даній ситуації: тобі запропонували сигарету» та інші.

Пропонуємо особистісну модель випускника початкової школи, на яку зорієнтована наша навчально – виховна діяльність.

Особистісна модель випускника початкової школи  

Інтелектуальна сфера

1. Потреба в діяльності.

2. Розвиток нового пізнавального ставлення до навколишнього середовищ.

3. Ознайомлення із засобами раціональної праці та їх використання.

4. Розуміння необхідності освіти.        

Моральне здоров’я

1. Формування перших етичних настанов.

2 Виникнення стійкої форми поведінки, діяльності.

3 Виникнення дитячої спільності.

4. Достатній рівень вихованості.          

Психічне здоров’я

1.Розвиток само оцінювання та рівня домагань.

2.Перевага довільності психічних процесів, мотивів поведінки.

3.Виникнення внутрішнього плану дій.                           

Творча особистість, здатна до пізнання і самостійності           

Фізичне здоров’я

1. Відповідність фізичного стану до вікової категорії.

2. Розуміння значення здорового способу життя.

3. Прагнення до спортивних досягнень.          

Духовне здоров’я

1. Виховання почуття добра, краси, співчуття.2. 2.Формування поваги до старших.

3. Виховання любові до батьків, друзів, тварин.

Отже проблема здоров’я завжди буде актуальною. Не потрібно забувати, що на 80% воно залежить від самої людини. Тож саме від нас залежить наша доля, наше щастя й здоров’я дітей наших. Будуть здорові діти – буде здорова вся наша країна. Так давайте ж всі разом берегти цей безцінний дар!